1-е до коринтян

Матеріал з Християнство уДома
Перейти до:навігація, пошук

Інші назви:  1Кор. 1Кор 1Коринтян. 1Коринтян 1Коринт. 1Коринт 1Коринф. 1Коринф 1Коринфянам 1Коринфянам 1Co. 1Co 1Cor. 1Cor 1Corinth. 1Corinth 1Corinthians

Зміст

Розділи[ред. код]

1[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,

2[ред.ред. код]

Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,

3[ред.ред. код]

благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

4[ред.ред. код]

Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,

5[ред.ред. код]

бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,

6[ред.ред. код]

бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,

7[ред.ред. код]

так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.

8[ред.ред. код]

Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

9[ред.ред. код]

Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

10[ред.ред. код]

Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

11[ред.ред. код]

Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.

12[ред.ред. код]

А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.

13[ред.ред. код]

Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?

14[ред.ред. код]

Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,

15[ред.ред. код]

щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.

16[ред.ред. код]

Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

17[ред.ред. код]

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

18[ред.ред. код]

Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!

19[ред.ред. код]

Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!

20[ред.ред. код]

Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?

21[ред.ред. код]

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.

22[ред.ред. код]

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,

23[ред.ред. код]

а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,

24[ред.ред. код]

а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!

25[ред.ред. код]

Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!

26[ред.ред. код]

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.

27[ред.ред. код]

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

28[ред.ред. код]

і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,

29[ред.ред. код]

так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.

30[ред.ред. код]

А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,

31[ред.ред. код]

щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

2[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,

2[ред.ред. код]

бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...

3[ред.ред. код]

І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.

4[ред.ред. код]

І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,

5[ред.ред. код]

щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

6[ред.ред. код]

А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

7[ред.ред. код]

але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,

8[ред.ред. код]

яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!

9[ред.ред. код]

Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!

10[ред.ред. код]

А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.

11[ред.ред. код]

Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

12[ред.ред. код]

А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,

13[ред.ред. код]

що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.

14[ред.ред. код]

А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

15[ред.ред. код]

Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.

16[ред.ред. код]

Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

3[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.

2[ред.ред. код]

Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,

3[ред.ред. код]

бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?

4[ред.ред. код]

Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?

5[ред.ред. код]

Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.

6[ред.ред. код]

Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,

7[ред.ред. код]

тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!

8[ред.ред. код]

І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!

9[ред.ред. код]

Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.

10[ред.ред. код]

Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!

11[ред.ред. код]

Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.

12[ред.ред. код]

А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,

13[ред.ред. код]

то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.

14[ред.ред. код]

І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;

15[ред.ред. код]

коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.

16[ред.ред. код]

Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?

17[ред.ред. код]

Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!

18[ред.ред. код]

Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.

19[ред.ред. код]

Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!

20[ред.ред. код]

І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!

21[ред.ред. код]

Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:

22[ред.ред. код]

чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,

23[ред.ред. код]

ви ж Христові, а Христос Божий!

4[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

2[ред.ред. код]

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

3[ред.ред. код]

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

4[ред.ред. код]

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

5[ред.ред. код]

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

6[ред.ред. код]

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

7[ред.ред. код]

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

8[ред.ред. код]

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

9[ред.ред. код]

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

10[ред.ред. код]

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

11[ред.ред. код]

Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

12[ред.ред. код]

і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

13[ред.ред. код]

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

14[ред.ред. код]

Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

15[ред.ред. код]

Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

16[ред.ред. код]

Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

17[ред.ред. код]

Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

18[ред.ред. код]

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

19[ред.ред. код]

Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

20[ред.ред. код]

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21[ред.ред. код]

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

5[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову...

2[ред.ред. код]

І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.

3[ред.ред. код]

Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,

4[ред.ред. код]

у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,

5[ред.ред. код]

віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!

6[ред.ред. код]

Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?

7[ред.ред. код]

Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.

8[ред.ред. код]

Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

9[ред.ред. код]

Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,

10[ред.ред. код]

але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.

11[ред.ред. код]

А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!

12[ред.ред. код]

Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?

13[ред.ред. код]

А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!

6[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?

2[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?

3[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?

4[ред.ред. код]

А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.

5[ред.ред. код]

Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?

6[ред.ред. код]

Та брат судиться з братом, і то перед невірними!

7[ред.ред. код]

Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?

8[ред.ред. код]

Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...

9[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,

10[ред.ред. код]

ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!

11[ред.ред. код]

І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

12[ред.ред. код]

Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.

13[ред.ред. код]

Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

14[ред.ред. код]

Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!

15[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

16[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.

17[ред.ред. код]

А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.

18[ред.ред. код]

Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

19[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

20[ред.ред. код]

Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!

7[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

2[ред.ред. код]

Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

3[ред.ред. код]

Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.

4[ред.ред. код]

Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.

5[ред.ред. код]

Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.

6[ред.ред. код]

А це говорю вам як раду, а не як наказа.

7[ред.ред. код]

Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.

8[ред.ред. код]

Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

9[ред.ред. код]

Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.

10[ред.ред. код]

А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!

11[ред.ред. код]

А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!

12[ред.ред. код]

Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.

13[ред.ред. код]

І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.

14[ред.ред. код]

Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.

15[ред.ред. код]

А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

16[ред.ред. код]

Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

17[ред.ред. код]

Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.

18[ред.ред. код]

Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.

19[ред.ред. код]

Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.

20[ред.ред. код]

Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.

21[ред.ред. код]

Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.

22[ред.ред. код]

Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.

23[ред.ред. код]

Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!

24[ред.ред. код]

Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!

25[ред.ред. код]

Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.

26[ред.ред. код]

Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

27[ред.ред. код]

Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини.

28[ред.ред. код]

А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

29[ред.ред. код]

А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,

30[ред.ред. код]

а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,

31[ред.ред. код]

а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.

32[ред.ред. код]

А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,

33[ред.ред. код]

а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,

34[ред.ред. код]

і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

35[ред.ред. код]

А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.

36[ред.ред. код]

А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.

37[ред.ред. код]

А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.

38[ред.ред. код]

Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.

39[ред.ред. код]

Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.

40[ред.ред. код]

Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

8[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!

2[ред.ред. код]

Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.

3[ред.ред. код]

Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.

4[ред.ред. код]

Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.

5[ред.ред. код]

Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,

6[ред.ред. код]

та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.

7[ред.ред. код]

Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.

8[ред.ред. код]

Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.

9[ред.ред. код]

Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!

10[ред.ред. код]

Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?

11[ред.ред. код]

І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!

12[ред.ред. код]

Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.

13[ред.ред. код]

Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

9[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?

2[ред.ред. код]

Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

3[ред.ред. код]

Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.

4[ред.ред. код]

Чи ми права не маємо їсти та пити?

5[ред.ред. код]

Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?

6[ред.ред. код]

Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?

7[ред.ред. код]

Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

8[ред.ред. код]

Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?

9[ред.ред. код]

Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?

10[ред.ред. код]

Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.

11[ред.ред. код]

Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?

12[ред.ред. код]

Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.

13[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?

14[ред.ред. код]

Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

15[ред.ред. код]

Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

16[ред.ред. код]

Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

17[ред.ред. код]

Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.

18[ред.ред. код]

Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

19[ред.ред. код]

Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

20[ред.ред. код]

Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.

21[ред.ред. код]

Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.

22[ред.ред. код]

Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

23[ред.ред. код]

А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.

24[ред.ред. код]

Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!

25[ред.ред. код]

І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.

26[ред.ред. код]

Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.

27[ред.ред. код]

Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

10[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,

2[ред.ред. код]

і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

3[ред.ред. код]

і всі їли ту саму поживу духовну,

4[ред.ред. код]

і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!

5[ред.ред. код]

Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

6[ред.ред. код]

А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.

7[ред.ред. код]

Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.

8[ред.ред. код]

Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.

9[ред.ред. код]

Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.

10[ред.ред. код]

Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

11[ред.ред. код]

Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.

12[ред.ред. код]

Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

13[ред.ред. код]

Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.

14[ред.ред. код]

Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.

15[ред.ред. код]

Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.

16[ред.ред. код]

Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?

17[ред.ред. код]

Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

18[ред.ред. код]

Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?

19[ред.ред. код]

Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

20[ред.ред. код]

Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.

21[ред.ред. код]

Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.

22[ред.ред. код]

Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?

23[ред.ред. код]

Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!

24[ред.ред. код]

Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!

25[ред.ред. код]

Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,

26[ред.ред. код]

Бо Господня земля, і все, що на ній!

27[ред.ред. код]

Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

28[ред.ред. код]

Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

29[ред.ред. код]

Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

30[ред.ред. код]

Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?

31[ред.ред. код]

Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!

32[ред.ред. код]

Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,

33[ред.ред. код]

як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

11[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

2[ред.ред. код]

Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.

3[ред.ред. код]

Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.

4[ред.ред. код]

Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.

5[ред.ред. код]

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.

6[ред.ред. код]

Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!

7[ред.ред. код]

Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.

8[ред.ред. код]

Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

9[ред.ред. код]

не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

10[ред.ред. код]

Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.

11[ред.ред. код]

Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

12[ред.ред. код]

Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.

13[ред.ред. код]

Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

14[ред.ред. код]

Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?

15[ред.ред. код]

Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.

16[ред.ред. код]

Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

17[ред.ред. код]

Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

18[ред.ред. код]

Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.

19[ред.ред. код]

Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

20[ред.ред. код]

А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.

21[ред.ред. код]

Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.

22[ред.ред. код]

Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!

23[ред.ред. код]

Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,

24[ред.ред. код]

подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!

25[ред.ред. код]

Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!

26[ред.ред. код]

Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.

27[ред.ред. код]

Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!

28[ред.ред. код]

Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

29[ред.ред. код]

Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

30[ред.ред. код]

Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.

31[ред.ред. код]

Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.

32[ред.ред. код]

Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.

33[ред.ред. код]

Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.

34[ред.ред. код]

А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

12[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.

2[ред.ред. код]

Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.

3[ред.ред. код]

Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.

4[ред.ред. код]

Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.

5[ред.ред. код]

Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.

6[ред.ред. код]

Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.

7[ред.ред. код]

І кожному дається виявлення Духа на користь.

8[ред.ред. код]

Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,

9[ред.ред. код]

а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,

10[ред.ред. код]

а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.

11[ред.ред. код]

А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.

12[ред.ред. код]

Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.

13[ред.ред. код]

Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.

14[ред.ред. код]

Бо тіло не є один член, а багато.

15[ред.ред. код]

Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?

16[ред.ред. код]

І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?

17[ред.ред. код]

Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

18[ред.ред. код]

Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.

19[ред.ред. код]

Якби всі одним членом були, то де тіло було б?

20[ред.ред. код]

Отож, тепер членів багато, та тіло одне.

21[ред.ред. код]

Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.

22[ред.ред. код]

Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

23[ред.ред. код]

А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

24[ред.ред. код]

а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

25[ред.ред. код]

щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.

26[ред.ред. код]

І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.

27[ред.ред. код]

І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!

28[ред.ред. код]

А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.

29[ред.ред. код]

Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?

30[ред.ред. код]

Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?

31[ред.ред. код]

Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!

13[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2[ред.ред. код]

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3[ред.ред. код]

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4[ред.ред. код]

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5[ред.ред. код]

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6[ред.ред. код]

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7[ред.ред. код]

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8[ред.ред. код]

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

9[ред.ред. код]

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

10[ред.ред. код]

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11[ред.ред. код]

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

12[ред.ред. код]

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

13[ред.ред. код]

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

14[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.

2[ред.ред. код]

Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

3[ред.ред. код]

А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.

4[ред.ред. код]

Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

5[ред.ред. код]

Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.

6[ред.ред. код]

А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?

7[ред.ред. код]

Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?

8[ред.ред. код]

Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?

9[ред.ред. код]

Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!

10[ред.ред. код]

Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!

11[ред.ред. код]

І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.

12[ред.ред. код]

Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!

13[ред.ред. код]

Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

14[ред.ред. код]

Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

15[ред.ред. код]

Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

16[ред.ред. код]

Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.

17[ред.ред. код]

Ти дякуєш добре, але не будується інший.

18[ред.ред. код]

Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.

19[ред.ред. код]

Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

20[ред.ред. код]

Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

21[ред.ред. код]

У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.

22[ред.ред. код]

Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.

23[ред.ред. код]

А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

24[ред.ред. код]

Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

25[ред.ред. код]

і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!

26[ред.ред. код]

То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!

27[ред.ред. код]

Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!

28[ред.ред. код]

А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

29[ред.ред. код]

А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.

30[ред.ред. код]

Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!

31[ред.ред. код]

Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!

32[ред.ред. код]

І коряться духи пророчі пророкам,

33[ред.ред. код]

бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,

34[ред.ред. код]

нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.

35[ред.ред. код]

Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!

36[ред.ред. код]

Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

37[ред.ред. код]

Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!

38[ред.ред. код]

Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!

39[ред.ред. код]

Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

40[ред.ред. код]

Але все нехай буде добропристойно і статечно!

15[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

2[ред.ред. код]

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

3[ред.ред. код]

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

4[ред.ред. код]

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

5[ред.ред. код]

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

6[ред.ред. код]

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

7[ред.ред. код]

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

8[ред.ред. код]

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

9[ред.ред. код]

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

10[ред.ред. код]

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

11[ред.ред. код]

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

12[ред.ред. код]

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

13[ред.ред. код]

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

14[ред.ред. код]

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

15[ред.ред. код]

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

16[ред.ред. код]

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

17[ред.ред. код]

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

18[ред.ред. код]

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

19[ред.ред. код]

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

20[ред.ред. код]

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

21[ред.ред. код]

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

22[ред.ред. код]

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

23[ред.ред. код]

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

24[ред.ред. код]

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

25[ред.ред. код]

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

26[ред.ред. код]

Як ворог останній смерть знищиться,

27[ред.ред. код]

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

28[ред.ред. код]

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

29[ред.ред. код]

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

30[ред.ред. код]

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

31[ред.ред. код]

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

32[ред.ред. код]

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

33[ред.ред. код]

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

34[ред.ред. код]

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

35[ред.ред. код]

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

36[ред.ред. код]

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

37[ред.ред. код]

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

38[ред.ред. код]

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

39[ред.ред. код]

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

40[ред.ред. код]

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

41[ред.ред. код]

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

42[ред.ред. код]

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

43[ред.ред. код]

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

44[ред.ред. код]

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

45[ред.ред. код]

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

46[ред.ред. код]

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

47[ред.ред. код]

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

48[ред.ред. код]

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

49[ред.ред. код]

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

50[ред.ред. код]

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

51[ред.ред. код]

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

52[ред.ред. код]

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

53[ред.ред. код]

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

54[ред.ред. код]

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

55[ред.ред. код]

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

56[ред.ред. код]

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

57[ред.ред. код]

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

58[ред.ред. код]

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

16[ред.ред. код]

1[ред.ред. код]

А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.

2[ред.ред. код]

А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.

3[ред.ред. код]

А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.

4[ред.ред. код]

А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.

5[ред.ред. код]

Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.

6[ред.ред. код]

А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.

7[ред.ред. код]

Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.

8[ред.ред. код]

А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,

9[ред.ред. код]

бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...

10[ред.ред. код]

Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.

11[ред.ред. код]

Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.

12[ред.ред. код]

А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.

13[ред.ред. код]

Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,

14[ред.ред. код]

хай з любов'ю все робиться в вас!

15[ред.ред. код]

Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,

16[ред.ред. код]

і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.

17[ред.ред. код]

Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,

18[ред.ред. код]

бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!

19[ред.ред. код]

Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.

20[ред.ред. код]

Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.

21[ред.ред. код]

Привітання моєю рукою Павловою.

22[ред.ред. код]

Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!

23[ред.ред. код]

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!

24[ред.ред. код]

Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!